Культові споруди

10-06-2019

Дізнатися більше...

Культова споруда  -  будинок   (споруда),   призначений   для проведення   богослужінь   та  релігійних  обрядів  (християнські: собори,  церкви,  каплиці,  дзвіниці, хрещальні, молитовні будинки тощо; мусульманські мечеті; іудейські синагоги тощо).

Воскресінська церква м. Ічня  (1810 р.)

На місці нинішньої Воскресінської церкви ще 1649 року був дерев’яний Воскресінський храм. Цікава історія храму Воскресіння Христова, що знаходився всередині земляного замку на колишньому ринковому майдані в м. Ічня. В літописі Рігельмана сказано: «1662 г. собранные в город Ичню полковником Нежинским Золотаренком полковники, старшини, сотники и именитые козаки избрали там гетьмана полковника переяславского Якима Самченка (Якима Сомка) и присягали ему в соборной церкви и его гетьмана заставили присягать». Далі сказано, що ця церква згоріла того самого дня, коли невинного, оббреханого Якима Сомка взяли під варту. Про це згадує у своїй книзі «Чорна рада» Пантелеймон Куліш.

            Після пожежі на місці знищеної вогнем церкви в 1663 році збудували нову, знову ж таки дерев’яну. У жовтні 1801 року від пожежі, що сталася в хаті військового товариша Данила Сологуба згоріла трипрестольнаВоскресінська церква, дзвіниця з усіма дзвонами і двома храмами під нею, понад 30 багатих будинків, богодільня.

Існуюча нині кам’янаВоскресінськацерква побудована стараннями прихожан при  особливому піклуванні настоятеля протоієрея Федора Копитовського і військового товариша Олександра Михайловича Романовича, який сам жертвував на храм скільки міг, збирав пожертви між людей. Закладено нову кам’яну церкву 1806 року, а освячено в 1810 році. Виконано у візантійсько-російському стилі. Це хрестоподібний храм з трьома напівокружностями. Престолів у холодному храмі два: Воскресіння Христова і святого великомученика Георгія. Іконостас прекрасної різьби розташований в один ярус, добре визолочений.  Коштував він понад 2000 карбованців сріблом. Ікони роботи іконописця Кулагіна. В 1846 році на пожертву купецької дружини Єлизавети Скопиної була добудована до холодної церкви тепла кам’яна з двома престолами в ній: во ім’я святої великомучениці Варвари і чудотворця Вороніжського святителя Митрофана. Престол святого Митрофана побудований на пожертву купця третьої гільдії Василя Маслова. В зв’язку з наявністю теплої церкви в західній стороні на пожертву прихожан побудована двохповерхова кам’яна дзвіниця. Висота її від землі до хреста 16 сажнів. Найбільший дзвін важив 267 пудів (4373,64кг). Він був відлитий в 1850 році на заводі ніжинських купців братів Чернових. Але в радянські часи дзвіницю було розібрано, а дзвін відправили на переплавку.Увесь храм займає простір більше 23 сажнів в довжину. Обнесений з двох сторін (північної і західної) кам’яною огорожею, закінченою в 1860 році. В храмі крім ікон були 3 гробниці, срібний хрест вагою в два фунти, 6 Євангелій і інші цінні церковні книги.

  

Станом на сьогодні, у Воскресенській церкві діє Преображенська парафія УПЦ м. Ічня Ніжинської єпархії УПЦ МП.

Миколаївська церква м. Ічня (1879 р.)

Дзвіниця Миколаївської церкви – це частина храму, що лишилась від колись величної споруди, до якої не були прихильні століття та бурхливі історичні події

Історія церкви…

Там, де нині розташована Миколаївська церква, колись ця територія була вже за межами земляного замку, тобто за містом і називалася передмістям. Тут містився палац князя Корибута – Вишневецького з чудовим садом. Пізніше – кладовище.За часів князя Корибута – Вишневецького, ця місцевість називалася Корибутівщиною або «нещасливим місцем». Остання назва зумовлена тим, що жоден господар не міг тут обжитися.

Перший храм Святого Миколая був споруджений в 1701 році. Кошти на будування цієї церкви дали жителі м. Ніжина Василь Іванович Ревтюх із своєю дружиною за відмолювання гріхів.

Церква пережила чотири великі пожежі, але вціліла. В 1879 році її перебудували – звели кам’яну п’ятикупольну церкву з дзвіницеюза типовим єпархіальним проектом у цегляному стилі, який є різновидом модерну.Церква була дуже красивою (за цим же проектом збудували церкви, наприклад, у Тростянці та Лебедені Сумської області).

У радянський період церквубуло зруйновано,майно розграбували та знищили. З частини цегли збудували приміщення пожежної частини, а решту цегли розібрали для власних потреб жителі м. Ічня. Залишили лише високу дзвіницю, та й то із прагматичних міркувань – вона стала каланчею пожежної станції.

  
                                     

Вже за періоду незалежності України дзвіницю знову освятили, але вже як церкву. Нині це Миколаївська церква(Миколаївська парафія Чернігівської єпархії УПЦ УПЦ КП).

Свято-Преображенська церква м. Ічня (1811 р.)

У ХVII сторіччі на місці Свято-Преображенської церкви в Ічні розташовувався дерев'яний храму межах так званого Старого міста, дата його будівництва невідома, але вперше Спасо-Преображенський храм в Ічні згадується під 1784 роком. Це була дерев'яна козацька церква, яка згоріла під час пожежі в 1804 році. 

Парафіяни сім років збирали гроші, і збудували кам'яну церкву зі дзвіницею. Новий кам'яний храм мав форму хреста і мав один великий світлий купол.Стіни всередині прикрашені живописом. Дерев’яний іконостас був побудований у 1830 році.

  

Заразцерква є діючою належить УПЦ МП.Стіни церкви прикрашають ікони, виконані в стилі грецького живопису.

Свято-Покровська церква с.Заудайка  (19051910р.)

Найвідомішою спорудою і визитівкоюЗаудайки є Свято-Покровська церква, збудована по типу «тринефна базиліка» у 19051910 роках. На її місці, до цього, існувала дерев'яна церква, збудована ще до 1730 року, яка декілька разів перебудовувалась: в 1834 та 1873 роках.

В радянські роки церква була закрита для Богослужіння, у 1930-х роках комуністами було розібрано дзвіницю та знято дзвони, а також розібрано частину цегляної огорожі. В роки німецької окупації 19411943 церква була відкрита, де за свідченням очевидців, проводились вінчання німецьких солдат та офіцерів.

На сьогодні, церква – діюча, має багато прихожан не тільки села Заудайки, а й з навколишніх сіл.Стіни споруди прикрашають високохудожні розписи з зображеннями давньоруських князів та святих.

                           

 

Свято-Успенська церква с.Сваричівка (1709 р.)

Свято-Успенська церква в с. Сваричівка є пам’яткою архітектури національного значення (Постанова Кабінету Міністрів Українивід 10.10.2012 № 929, охоронний № 250046-Н).

Не одне покоління жителів Сваричівки вінчалось, хрестилось, справляло панахиди в місцевій Успенській церкві - одній з найстаріших пам’яток дерев’яної монументальної архітектури Чернігівщини.

З історії відомо, що вона почала діяти в 1709 році, ще за часів царювання Петра І. Неодноразово перебудовувалася. 1873-го було добудовано двох’ярусну дзвіницю. В інтер’єрі церкви збереглися іконостас 19 ст., фрагменти іконостасу 18 ст.

 Старожили розповідають цікаву історію, пов’язану з металевим хрестом, встановленим на дзвіниці. В 1932  році, перед тим як її розібрати, деякі безбожники дісталися купола й підпиляли хрест. Він упав між підвалини церкви. Щоб його витягти відбили три дошки в стіні й за допомогою трактора відірвали лише трубу від хреста. А сам хрест пішов під землю. У цьому жителі побачили  Божий знак: хрест ніби не хотів знову з’являтися на світ перед безбожниками-вандалами.

 

Церква є діючою (Успенська парафія Ніжинської єпархії УПЦ).