Село Івангород розташоване на півночі району, на обох берегах річки Остер, вище за течією на відстані 5,5 км розташовані села Більмачівка та Фастівці (Бахмацький район), нижче за течією на відстані 5,5 км розташоване село Новий Поділ.

Відстань до Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 170 км), до Ічні — 23 км. Найближча залізнична станція — Плиски на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 10 км. Площа села близько 79 км². Висота над рівнем моря — 132 м.

Село складається з шести великих кутків: Центру, Трилісів, Кудлаївки, Піщаної, Доліпи і Загреблі.

Куток Триліси з'явився там, де колись були три ліси: дубовий, сосновий і березовий. На цьому кутку є Деркачів хутір. Колись тут жив заможний селянин Деркач. Куток Піщана називається так, тому що там земля піщана. На цьому кутку є Півників хутір, тут жив заможний селянин Півник. І ще Піщана ділиться на кутки: Чернещина, Юхименщина, Левада, Супотин, Ревущина, Міськова, Берегова, Прагробівська - це вулиці на Трилісах, що походять від колишніх власників. До Центру та Піщаної додався куток Загребля (розташований за річкою Остер, по обидва боки якої насипано широку греблю і збудовано міст). Так і донині цей куток називається Загребля. Цікаві назви мають угіддя: Костенкове. Паськове, Рубцеве, Сага, Грущине.

На території села збереглися залишки городища періоду Київської держави (IX-XIII століття). Існує легенда, що на місці, де зараз знаходиться місцевість Піщани, у XIII сторіччі стояв монастир, який був спалений половцями. «Коли стало зрозуміло, що монастир не втримати, монахи-захисники зібрали все цінне: золото, срібло, хутра, різні інші цінні речі, склали в три бочки і кинули в Остер».

Село засноване в першій половині XVII сторіччя на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої. Перші письмові згадки про населений пункт Іван-Город датуються 1624 роком.

На карті Боплана (1639 рік) Івангород позначений як Iwan Horodўcze.

5 травня 1625 року населений пункт був жалуваний польським королем коронному хорунжому Самуелю Пацу. На цей час і припадає перейменування Івангородища на Івангород. 7 липня 1636 року 200 волок землі довкола Івангорода були жалувані синам Паца — Яну і Домініку. 24 вересня 1638 року Івангород переданий у спадкове земельне володіння сину холмського каштеляна Миколи Фірлея Броневського — чернігівському підкоморію Самуелю Фірлею Броневському і його нащадкам.

Протягом 1649-1654 року - сотенне містечко Чернігівського, а потім Ніжинського полку (з 1654-1782 року). Було обнесене земляним валом з чотирма брамами. До нього входило також кілька сіл: Махнівка Фастовці, Більмачівка, Максимівка. Крупичполе.

У 1749 році в Івангороді була збудована Спасо-Преображенська (на кутку Трилісах святкують храмове свято), а у 1819 році - церква Святої Трійці (залишився в селі храм на Трійцю на кутку Кудлаївці). На кутку Піщаній існувала й третя церква-капличка (на Івана Златоустого тут святкується храм) Церква Святої Трійці знаходилася на подвір'ї школи; під час війни була зруйнована, а Спасо-Преображенська стоїть і до нині.

У містечку козачому та володарському Івангороді було 2 церкви, 3 ярмарки, базари та 613 дворів, де жило 3611 осіб (1773 чоловіків та 1838 жінок).

У середині XVIII століття в Івангороді були розвинені ряд промислів, існували цехи міщан: ткацький, шевський і кравецький. У XIX- на початку XX століття Івангород був волосним центром Борзнянського повіту Чернігівської губернії. У ньому було багато дрібних лавок, кузень, вітряків Збиралися значні базари і відбувалося три великі ярмарки на рік. Тоді було побудовано невелику цегельню.

У 1879—1890 рр. в Івангороді часто бував живописець, художник-передвижник Микола Миколайович Ґе. Сільським вчителем історії Олександром Силовичем Циганком в Івангороді був створений музей Миколи Ґе, який розташовувався в будинку культури села. Нині музей функціонує в Ічні як структурний підрозділ Ічнянського краєзнавчого музею.

Наприкінці XIX сторіччя в селі була збудована мурована церква, пізніше зруйнована. Руїни церкви збереглися досі. Інша пам'ятка XIX сторіччя — колишній склад — зараз використовується як магазин. Цікаве минуле в сільської лікарні на Загреблі, побудованої в кінці XIX сторіччя. Відомо, що в її відкритті (а також за деякими відомостями — і у фінансуванні будівництва) брали участь Л. М. Толстой і М. М. Ґе.

Як і в інших селах, у Івангороді люди знають один одного за прізвищами і прізвиськами поширеніші прізвища: Костюк, Андрушко, Соловей, Горобей, Сороченко, Кривонос, Царенко, Науменко. Прізвиська: Комар, Блячівка, Куличка, Богомаз, Ковальок, Курочка, Бубон, Бубир, Кушук, Шкурат.

Є в селі ставки, де жителі виловлюють рибу. Центральний ставок знаходиться в центрі села, де проходить дорога Ічня-Плиски. Інший ставок - на пасовищі за лісом і називається Водопій. Недалеко від нього можна знайти і Нюхів ставок. У другому кінці села розміщений ставок Бомбова Яма. що утворився на місці великої воронки від бомби, що вибухнула в роки війни. Перед лісом знаходиться долина, яка зветься Рокитною, там раніше жителі мочили коноплі. Неподалік від лісу є ярок, що має назву Стундіїв Завод, названий на честь заможного селянина, який вручну виготовляв цеглу.

На початку XX століття в Івангороді було 4 невеликі школи: церковноприходська, 1-ша і 2-га початкові, міністерська двокласна. У 1909 році побудовано і «Піщанську», з будинком для квартир вчителів.

Поміщиків у селі не було, але були багаті селяни Любименко та Бібік, які мали по 80 десятин землі.

579 жителів села брали участь у Другій світовій війні, 276 з них — загинули, 328 — нагороджені орденами і медалями. У повоєнний період у селі знаходився радгосп «Івангородський», за яким було закріплено 7696 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4715 га орної землі. Господарство вирощувало зернові та технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом. На початку 1970-х рр. населення села становило 1910 осіб.

На річці Остер в межах території села розташований меліоративний залізобетонний шлюз-гребля, що входить до складу осушувальної системи річки Остер (Трубежської осушувально-зволожувальної системи). Раніше в 1960-х роках меліоративний шлюз був дерев'яним, потім був замінений на залізобетонний з металевими затворами. На початку XXI сторіччя була проведена його реконструкція.

В межах ділянки села в Остер впадають кілька невеликих осушувальних меліоративних каналів. У річці в районі села ловляться карась, піскар та інша риба. Глибина річки невелика — не більше 1,5 метрів у верхньому б'єфі шлюзу (перед греблею — до 1,7—1,8 м, на ділянці нижнього б'єфа — менше метра) і протягом більшої частини літа відзначається великою кількістю водоростей, проте в спекотні дні на зручних ділянках підходу до води активно використовується для купання. Починаючи з 2010 року на околиці села став діяти штучний ставок, створений на базі фермерського господарства — Хутірець, який використовується місцевими жителями для купання і рибальства.

До 2017 року орган місцевого самоврядування — Івангородська сільська рада.

Нині Івангород – старостинський округ у складі Ічнянської громади. Староста – Олександр Лікаренко. Населення на початок 2024 року 730 осіб. У селі працює ліцей, дошкільний навчальний заклад, фельдшерсько-акушерський пункт, 5 магазинів, виїзне відділення зв’язку.

Наприкінці 2023 року в Івангороді випустили 165 благородних оленів в межах мисливських угідь мисливсько-рибальського підприємства "Єгер".

За свободу і незалежність України своє життя віддав уродженець Івангорода, захисник Донецького аеропорту, «Кіборг» - Станіслав Кривонос.