Олександр Олександрович Погуляйло народився 27 липня 1968 року в місті Ічня Чернігівської області.
У 1975 році пішов до середньої школи №1 міста Ічня, де навчався до 1985 року. Після закінчення школи обрав шлях військового та у 1986 році став курсантом вищого командного училища дорожніх та інженерних військ. Саме там загартувався його характер, сформувалися лідерські якості, відповідальність та відданість обраній справі.
У 1990 році Олександр Олександрович прибув для подальшого проходження служби до військової частини 21335 міста Лисичанськ Луганської області, де обіймав посаду командира інженерно-технічного взводу. З 1994 року проходив службу у військовій частині А1479 у смт Дружба, а з 2004 року — у військовій частині А2192 у місті Макарів-1. У 2008 році, після багатьох років сумлінної служби, вийшов на заслужений відпочинок.
У мирному житті Олександр Олександрович присвячував себе родині та господарству. Будував будинок, займався теплицею, любив працювати руками. Рідні та знайомі згадують, що у його руках оживала будь-яка техніка — він був справжнім майстром і людиною, яка ніколи не боялася роботи.
Коли Україна потребувала захисту, Олександр Олександрович не залишився осторонь. 9 жовтня 2025 року був призваний на військову службу та знову став до лав захисників України. Обіймав посаду начальника служби засобів ближнього бою та розвідки. Вірний військовій присязі, мужньо виконував свій обов’язок перед державою та українським народом.
Олександр Олександрович був відповідальним, старанним, наполегливим і цілеспрямованим. Водночас його пам’ятають як щиру, життєрадісну та харизматичну людину з добрим почуттям гумору, привітною усмішкою та великим серцем. Він завжди був готовий підтримати, допомогти та підставити плече тим, хто цього потребував.
6 травня 2026 року Олександр Олександрович загинув під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Петрівка Баштанського району Миколаївської області.
У нього залишилися дружина, дві доньки, онука, мати та брат.