Віктор Андрійович Дуброва народився 29 листопада 1982 року в селі Августівка. Тут, на рідній землі, минуло його дитинство, формувався характер і народжувалися мрії про майбутнє.

У вересні 1989 року Віктор переступив поріг Сезьківської школи. Дев’ять років навчання стали важливою сторінкою його юності. Після закінчення 9 класів продовжив освіту в 10–11 класах Дружбинського ліцею, який закінчив у 2000 році.

Прагнення до знань привело юнака до Прилуцького агротехнічного технікуму. Згодом Віктор продовжив навчання у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», де у 2007 році здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Радіотехніка» та кваліфікацію радіоінженера.

Його професійний шлях був тісно пов’язаний із наукою та технікою. З березня 2007 року і до початку повномасштабного вторгнення Віктор Андрійович працював на науково-виробничому підприємстві «Сатурн». Починав інженером, згодом очолив лабораторію, а потім став головним інженером. Відповідальний, фаховий, цілеспрямований — він наполегливо працював, розвивався і був людиною, на яку можна було покластися.

Але 24 лютого 2022 року життя українців назавжди змінилося. Віктор, як і тисячі інших чоловіків, став на захист своєї держави.

У лютому 2022 року його було мобілізовано Першим відділом Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Пізніше Віктор був переведений до Шевченківського РТЦК та СП.

З квітня 2023 року він проходив військову службу у військовій частині А1302 «Холодний Яр».

Він захищав Україну там, де точилися найзапекліші бої. 18 травня 2023 року під час виконання службових обов’язків у місті Бахмут Донецької області Віктор Дуброва зник безвісти.

Вдома на нього чекали батьки, брат і племінники. Чекали рідного голосу, кроків, звістки…

Він не шукав війни. Але став воїном, бо Україна потребувала захисту.

Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Серед тих, завдяки кому Україна продовжує триматися.